ТОКСИКОМАНІЯ (грец. toxikon — отрута + mania — божевілля, пристрасть) — хвороба, спричинена регулярним вживанням психоактивних речовин, які не входять до списку наркотичних, але мають негативне медичне і соціальне значення. Т. характеризується розвитком психічної, а в низці випадків фізичної залежності, зміною толерантності до вживаної речовини, психічними і соматичними розладами, зміною особистості. Психічна залежність (пристрасть) проявляється у хворобливому потягу безперервно чи періодично приймати психоактивну токсикоманічну речовину з метою викликати певні відчуття або усунути психічний дискомфорт; фізична залежність (стан адаптації до речовини) характеризується виникненням після відміни вживання токсикоманічної речовини абстинентного синдрому; толерантність (до токсикоманічних речовин) — необхідність поступового підвищення дози для досягнення бажаного ефекту, який раніше наставав при застосуванні нижчої дози. Між Т. й наркоманією (див. Наркоманія) медико-біологічних відмінностей немає. Т. викликаються багатьма препаратами і речовинами. Перш за все, це препарати снодійної та седативної дії — похідні барбітурової кислоти; транквілізатори бензодіазепінового ряду; протипаркінсонічні (тригексифенідил), антигістамінні (дифенгідрамін, прометазин) засоби; психостимулятори (ефедрин, кофеїн); засоби для інгаляційного наркозу (медичний етер, закис азоту). Велику групу становлять речовини, які не є ЛП, але використовуються для інгаляційної Т. До них належать леткі органічні розчинники (толуол, бензол, ацетон, бензин та ін.), а також різні засоби побутової хімії. Будь-яка токсикоманічна речовина в установленому порядку може бути визнана наркотичною.
Вальдман А.В., Бабаян Э.А., Звартау Э.Э. Психофармакологические и медико-правовые аспекты токсикоманий. — М., 1988; Дунаевский В.В., Стяжкин В.Д. Наркомании и токсикомании. — Л., 1990; Крамаренко В.П. Токсикологічна хімія. — К., 1995.